середа, 14 травня 2014 р.

«Ніхто не забутий,
ніщо не забуте!».

Дорогі друзі!
У цій урочистій тиші
Чути звернені до вас слова:

«Пам'ятайте минуле.
Будьте достойними слави батьків!
Будьте достойними нас!»

І в цю хвилину не тільки
про загиблих, але й живих нагадує
заклик, що стукає в серці,
клятва, обіцянка:

«Ніхто не забутий,
ніщо не забуте!».

Учні нашого класу відвідали хоч і не ветерена але дитину війни Поправку Анатолія Григоровича. Він розповідав, як ще маленьким бачив, як вбивали людей, як фашисти погрожуючи убити, забирали останнє, що було. 
"Тяжко тоді було, - говорить Анатолій Григорович, - батька забрали на війну, а я та мій молодший брат були коло матері і не знали чи живий наш батько, чи вже мертвий"

Немає коментарів:

Опублікувати коментар