«Ніхто не забутий,

ніщо не забуте!».

Дорогі друзі!

У цій урочистій тиші

Чути звернені до вас слова:

«Пам'ятайте минуле.

Будьте достойними слави батьків!

Будьте достойними нас!»

І в цю хвилину не тільки

про загиблих, але й живих нагадує

заклик, що стукає в серці,

клятва, обіцянка:

«Ніхто не забутий,

ніщо не забуте!».

Учні нашого класу відвідали хоч і не ветерена але дитину війни Поправку Анатолія Григоровича. Він розповідав, як ще маленьким бачив, як вбивали людей, як фашисти погрожуючи убити, забирали останнє, що було. 

"Тяжко тоді було, - говорить Анатолій Григорович, - батька забрали на війну, а я та мій молодший брат були коло матері і не знали чи живий наш батько, чи вже мертвий"